Сім'я понад усе: що насправді означає відповідальний захист дітей

Діти мають право зростати в безпечній, турботливій сім'ї, коли це можливо. Сама лише бідність не повинна бути причиною для розлучення батьків і дітей. ЮНІСЕФ чітко заявляє, що більшість дітей, які перебувають під опікою в інтернатах у світі, не є сиротами, і багато з них зберігають живих батьків або родичів. Ця реальність має змінити ставлення донорів до допомоги дитячим будинкам.

Для деяких дітей перебування в певному домогосподарстві може бути небезпечним. Їм може знадобитися терміновий захист та ретельно оцінена альтернативна опіка. Метою має бути рішення, що ґрунтується на найкращих інтересах кожної дитини, з кваліфікованим прийняттям рішень, перевірками безпеки та повагою до стосунків, які можна зберегти. Розміщення в стаціонарі не слід розглядати як короткий шлях до освіти чи стратегію збору коштів.

Організації, що працюють з дітьми, повинні мати змогу пояснити, як приймаються рішення про вступ, як залучені сім'ї та громади, який існує нагляд та як діти можуть висловлювати занепокоєння. Конфіденційні деталі не можуть бути оприлюднені, але принципи захисту та механізми підзвітності повинні бути видимими.

У MCH запропонована модель донорства навмисно зосереджена на спільному благополуччі, а не на особистому володінні окремою дитиною. Особи, що підтримують дітей, повинні заохочувати догляд, який сприяє безпеці, освіті та стабільності, водночас запитуючи, як дім захищає контакти з родиною, де це доречно. Найсильніша підтримка поєднує співчуття з пильною увагою, а не романтизований образ дитячих будинків.